П`ятниця, 17.11.2017, 23:27
Вітаю Вас Гість | RSS

Торчинський професійний ліцей

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Липень » 11 » Поїздка профком
10:18
Поїздка профком

Відпочити душею... Ось для чого нам літо!

    Серце людини час від часу так потребує відпочинку, роздумів і спокою. Але не завжди протягом року ми маємо таку можливість: вслухатися у свій внутрішній світ. Іноді повсякденна суєта  заважає нам і ми вже звикаємо до цієї безперервної метушні, а ще - соцмережі, форуми в інтернеті, телефонні розмови, телевізор і багато-багато інших речей так вдало «допомагають» нам забувати про те, що серце, створене Добром,  іноді хоче нам сказати щось дуже важливе.

     Тому замість того, щоб вкотре заглядати в комп’ютер, дивитися якусь телепередачу чи фільм, краще вирушити у подорож і поїхати кудись далеко, в інше місто, або на природу, звідки дуже добре можна спостерігати, як заходить сонце, де повітря переповнене пахощами квітів і свіжої м'яти, а ще повсюди звучать срібно-чисті мелодії крилатих господарів неба. І жоден хіт на mp3-плеєрі не в силах заспокоїти втомлене серце так, як це вміють голоси птахів перед літнім світанком.

     Ну от... незважаючи на те, що багато-хто мріє, аби літо тривало увесь рік, половина цієї прекрасної пори уже так непомітно минула. Але не для членів профкому Торчинського професійного ліцею, які знають , як корисно провести свій вільний час влітку та смак справжнього відпочинку.

     Тут головне – проявити краплину натхнення і дозволити розуму трішки творчості та фантазії.  А з нашим оптимістично-ініціативним головою профкому Анатолієм Члеком та креативним  директором Олександром Вознюком ми повністю може поринути у дивосвіті літньої відпустки.

    Отже, перша наша поїздка-Острозький замок, який розташовано на вершині 20-метрового пагорба над долиною річки Вілії, у районному центрі міста Острог  Рівненської області. Замок було побудовано на місці дерев'яного укріплення, зруйнованого монголо-татарами 1241 року. Спочатку це була башта-донжон, яка тепер носить назву «Вежа Мурована». Замок був резиденцією князів Острозьких. Зараз на території Острозького замку розташовано Острозький краєзнавчий музей. Замок протягом XIV-XVI століть був родовим гніздом князів Острозьких - найбагатших магнатів Речі Посполитої тих часів, і найбільшого свого розквіту досяг за Костянтина Івановича Острозького. Протягом століть замок неодноразово перебудовувався і осучаснювався. Станом на 2014 рік, ансамбль замку становлять Вежа Мурована (XIV століття), Кругла башта (XVI століття), Богоявленський собор (XV-XVI століття), надбрамна дзвіниця (1905) та фрагменти стін.

      Цікавою була екскурсія  найстарішою українською науково-освітньою установою-Острозькою слов’яно-греко-латинською школою (академією).

  Заснована вона була у 1576 році князем Костянтином-Василем Острозьким у своєму родовому місті Острозі. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця — княжна Гальшка Острозька (6000 коп.). В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором школи був письменник Г. Смотрицький, викладачами — видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем'ян НаливайкоХристофор ФілалетВасиль СуразькийІван ЛятосКирило ЛукарісКлірик Острозький та педагоги ізКраківського та Падуанського університетів.

     22 червня 2007 року на базі Острозької академії за участю Президента України було відкрито віртуальну наукову бібліотеку.

    А неподалік від Острога, що на Рівненщині, за якихось чотири кілометри у східному напрямку між річками Збитенкою та Вілією розмістилось мальовниче село Межиріч, куди ми попрямували далі. У цьому колишньому містечку-фортеці із замком, оборонними мурами та вежами зберігся й донині ансамбль будівель Троїцького монастиря-фортеці XV-XVIII століть, Троїцька церква XV століття, стіни та башти початку XVІІ та величезна піч просто неба.
      Найголовніша святиня Свято-Троїцького храму — Чудотворний образ Божої Матері "Життєподательниця". “Межиріцька Богородиця” була родовою іконою князів Острозьких. Її привезли від Вселенського Патріарха як подарунок і благословення за вірність і охорону святого православ'я. Цей образ супроводжував князів Острозьких у походах і в родині навіть з'явилося повір'я, що усім своїм перемогам вони зобов'язані заступництву чудотворного образа. В монастирській бібліотеці зберігалася рукописна книга, у якій були описані всі дива, явлені від Святої Божої Матері.
     По дорозі з райцентру на Остріг поруч з селом Гільча розташоване джерело святого Миколая Чудотворця, яке ми не могли оминути спекотного літнього дня. Місцеві жителі можуть розказати, що колись давно в крутий схил місцевого урочища вдарила Божа блискавка і з утвореного кам’яного гроту забили два потічка з цілющою водою. Ну, а так як інакше, ніж дивом це назвати не можна, то й дали джерелу ім’я Миколи Чудотворця.

     Екскурсовод розказує нам  також, що з цього джерела пили воду й князь литовський Любарт, і воєвода руський Василь-Костянтин Острозький, і гетьман український Богдан Хмельницький. Про вождя козацького розкаже навіть пам’ятний знак, що встановлений біля джерела.

     Крім політико-військових особистостей бували тут також і представники інтелігенції: Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Улас Самчук, Михайло Коцюбинський, Олесь Гончар.

  Джерельна вода з цього джерела зцілює від багатьох хвороб. А найбільше було випадків зцілення людей із очними недугами.

   На Водохреща, о 12-й годині ночі, на джерелі щороку трапляється диво, — розповідає пані Ірина. — Як тільки починає співати церковний хор, вода починає бурлити, немов жива. Також цікаво те, що рівень води ніколи не падає. На свята люди черпають воду тоннами, а її рівень постійно залишається на одній позначці. А ще вона ніколи не замерзає. Навіть у тридцятиградусний мороз.

    Допоміг святий Микола Чудотворець і став захисником у дорозі, коли прямували ми невдовзі стежками закарпатського  мальовничого  краю.  Суботнім ранком, 25 червня,  нас чекали вже у санаторії «Карпати», що розміщений в   урочищі Берегвар, в долині ріки Латориця. Прикрасою санаторія є старовинний палац, побудований наприкінці ХІХ століття, засновником і власником якого був австрійський державний діяч граф Фрідріх Шенборн. Палац оточує чудовий дендропарк з декоративним озером в центрі. На відстані 1000 метрів протікає гірська річка Латориця, в водах якої можно спіймати чимало видів риби-харіус, голавль, тисова мерена, подуства та інщі. Деякі види занесені в Червону книгу України.

   Унікальний м'який клімат, надзвичайне чисте повітря, насичене ароматами лісу, легкими аероіонами та фітонцидами в поєднанні з використанням мінеральної води "Поляна купіль", джерельної води "Карпатська" сприяють успішному лікуванню хворих з хронічними захворюваннями органів кровообігу, центральної нервової системи, покращують роботу органів травлення, сечовиділення, обміну речовин, опору та руху.

    Всі бажаючі вмилися біля природного "Джерела краси" із самовиливом джерельної води кремнистої, слабої мінералізації. Вода використовується для питного лікування захворювань системи кровообігу, обміну речовин та органів сечовиділення. А задумані бажання біля джерела собі та своїм рідним, за словами пана Миколи,  обов’язково збудуться.

   У́жгород - місто на ріці Уж, адміністративний центр Закарпатської області та Ужгородського району. І ми з задоволенням курсуємо туди. Зі слів екскурсовода, розташоване за 785 км від Києва, на кордоні зі Словаччиною. Місто біля підніжжя Карпат є найменшим обласним центром країни, проте має багату і давню історію.  Серцем Ужгорода є його замок, численних туристів також приваблюють костелсинагога та резиденція єпископа.  Ми мали можливість пройтися вулицями міста, сфотографуватися біля фонтанів та пам’ятника святому Миколайчику, випити прохолодного квасу, з’їсти морозиво і придбати сувеніри.

    Наступний заклад-ресторан «Деца у нотаря». За 16 років Деца стала великою сценою, декорованою самим життям... Мабуть, тому відвідувачі плачуть тричі: 1) Чому я не побував тут раніше? 2) Чому я не прихопив з собою фотоапарат? 3) Чому так швидко треба йти геть? Саме тут переконують : «Не поспішай додому, бо ще не відомо, де ліпше!».

    Не вистачить слів, щоб описати свято душі і тіла після відвідування термального комплексу «Термальні води « Косино» , що розташований в с. Косонь Закарпатської області Берегівського району. Термальна вода піднімається із свердловини глибиною 1190 метрів, далі, з глибини 90 метрів під землею мінералізована вода температурою 51°C закачується насосом і потрапляє в басейн уже з температурою +41°C. За своїм хімічним складом термальна вода багата на залізо.На території комплексу «Термальні води «Косино» розміщено п`ять басейнів, три з них- термальні. Великий термальний басейн частково заходить в «Королівську залу», де можна відпочити і перейти в чайну кімнату, душову, роздягальню, масажний кабінет чи магазин комплексу. Температура в термальних басейнах +41°C.Четвертий басейн з «Аква - баром», його температура +25°C, наповнення - прісна вода. Басейн з музичним супроводом, виконаний у мексиканському стилі. П`ятий, дитячий басейн, працює літом. Біля нього розміщена дитяча ігрова площадка. Всі басейни оточені лежаками, зручними доріжками, обладнані фонтанами та підводними гейзерами.

    Після шаленого ритму міського життя ніч чекала нас у селі Горбок, де зведений готельно-ресторанний комплекс для відпочинку з екологічно чистого карпатського зрубу та каменю. Дівчата накривали на стіл, а хлопці готували смачний шашлик, щоб після далекої дороги  зазвучало далеко в горах «Волинський краю дорогий…».

    День молоді розпочався у нас з дегустації закарпатських вин . Вина виготовляються за старовиними рецептами та традиційними технологіями. Прослухали цікаву розповідь, з’ясували, що вино має саме аромат, а не що інше, продегустували 12 вин, отримали насолоду від вишуканих сортів. Одним словом, смакота та й годі. Накупили гостинців додому, та й поїхали щасливі.

    Канатна дорога-це круто! І «брали» її у селищі Міжгір’я не всі. Однак самі сміливі по дорозі їли персики, милувалися гірськими краєвидами, на горі посмакували чорницями, їх там багато, зробили незабутні фото і щасливо повернулися до місця прибуття.

    Але не були б то ми, якби не скуштували ще й закарпатських страв. Після канатної дороги фірмові борщі і знаменитий бограч з цибуляками –це було неперевершено.

     Ще мить, і ми знову їдемо з паном Миколою  до визначного місця у селі Пилипець - це водоспад Шипіт. Неймовірною красою та незбагненною потугою гірської стихії наділяють карпатські водоспади довкілля. Потужним нестихаючим покликом лине їхній гуркіт на довгі відстані. Древня приказка стверджує, що "на три речі можна дивитися нескінченно: на воду, що біжить, на вогонь, що горить, і на людину, яка працює".

   А спрацьована в горах бабуся, що торгувала  обабіч дороги , приготувала нам цілющий закарпатський чай, пили який ми завдяки нашому голові профкому Анатолію Петровичу, бо він вміє добре торгуватися.

     Справді,  літо – це прекрасна нагода для того, щоб хоч на якусь мить стати романтиком, а це дуже корисно, бо долає прояви кар'єризму і меркантилізму, які нам часто намагається нав'язати сучасний світ! Краще все-таки один раз побачити, ніж сто разів почути.

          Дякуємо нашому гіду Ірині, водієві пану Миколі, а також голові профкому Анатолію Члеку за свіжу прохолоду для душі серед спеки повсякденного життя.

Оксана Рекус

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переглядів: 298 | Додав: OlamoR
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Липень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz