Вівторок, 23.10.2018, 05:40
Вітаю Вас Гість | RSS

Торчинський професійний ліцей

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2018 » Лютий » 21 » У їхніх серцях жила Україна
15:23
У їхніх серцях жила Україна

У їхніх серцях жила Україна

Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Героїв Україна пам’ятає.

У ці дні кожен свідомий громадянин нашої держави з скорботою в душі пригадує події зими 2013-2014 років. А найстрашнішими та найтрагічнішими була ніч з 18 на 19 лютого – ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, після якої наступив «чорний четвер» – 20 лютого. Саме в ці дні на очах у всього світу гинула українська молодь. Під час кривавих сутичок та від куль снайперів на Майдані загинуло близько сотні людей.

Нерівною була ця боротьба. Сила – проти гарячого серця. Зло – проти добра. Куля – проти мрії.

У центрі міста, на майдані,
в серці країни, мов в пітьмі
навіки душі відлетіли,
там сто героїв полягли.

Учні групи №12 Торчинського професійного ліцею з професії «Тракторист-машиніст с/г виробництва(категорія «А1», «А2», «В1»); слюсар з ремонту с/г машин та устаткування; водій автотранспортних засобів(категорія «С») в рамках тижня групи підготували виховну годину на тему «У їхніх серцях жила Україна». Всі присутні вшанували хвилиною мовчання тих, хто віддав своє життя за мир в Україні. Пригадали учні Івана Тарасюка, Сергія Байдовського, Едуарда Гриневича, Василя Мойсея. В ті дні книга пам’яті Волині поповнилася не одним десятком імен. Вони були чиїмись синами, батьками, друзями, коханими. Кожен з них про щось мріяв, був чиїмось другом. Можна навіть згадувати дріб’язкові конфлікти, але все це – ніщо в порівнянні з вічністю. Бо вони віддали найдорожче – своє життя. І навряд чи хто-небудь з них думав, що їх життя обірветься так: раптово, далеко від рідного дому.

Під час проведення заходу демонструвалися відеоролики, звучали патріотичні пісні, але життя не повернути назад.

То ж шануймо тих батьків, які ніколи не дочекаються сина; ту дружину, яка ніколи більше не зможе обійняти свого чоловіка; ту дитину, яка вже ніколи не побачить батьківської посмішки. Їм доводиться жити з цим болем щодня. І, при всіх намаганнях допомогти – словом, ділом, грішми – ми ніколи не зможемо полегшити їхні страждання.

Слава Україні! Героям слава!

Класний керівник Члек Анатолій Петрович

Переглядів: 105 | Додав: QWERTY-ADMIN
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018
Створити безкоштовний сайт на uCoz